Любив і шанував своїх правдивих друзів, але погорджував
Завжди турбувався і хвилювався їхньою долею, проте ніколи не втрачав віри у правильність і здійснення наших національних ідеалів. Залишив по собі пам’ять вірного Сина України, зразкового ідейного патріота, визначного діяча і жертовного працівника. Зокрема назавжди залишиться пам’ять про Нього в серцях його близьких друзів, співробітників, учнів і всіх тих, що шанували і цінили його, як визначного, правдивого, українського націоналіста.
Вічна Йому пам’ять! Хай чужа земля буде Йому легкою!
Ред. »Визвольного Шляху*
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ.
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — 90 пенсів або 2,50 дол. Всіх Кольпортерів і Передплатників поза Великобританією просило розраховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну адреси просимо повідомляти головну Адміністрацію в Лондоні.
«визвольний ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО- ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ ВСІХ: КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ. СЛУЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ЙОГО БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТГГЬ ПЕРЕДПЛАТУ, ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО ВСЮДИ, ДЕ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ.
Автор статті брутально й гостро заатакував Кулішеву
Після цієї погромницької статті Камерний театр все ж виставляв «Патетичну сонату« ще 5, 8, 12, 15, 19 і 24 березня24. Потім «Патетична соната» була знята з репертуару Камерного театру, як і з репертуару театрів у Ленінграді, Іркутську, Баку, де її також виставляли2*.
20) Там же, стор. 275.
21) Там же, стор. 292.
22) Лавренко Юрій: »Розстріляне відродження«, стор. 653.
23) Правдоподібно статтю написав сам Л. Каганович.
24) Куліш Микола: «Твори», стор. 457.
25) Там же, стор. 653.
Це вже були часи, коли Москва широким фронтом наступала й громила національне відродження в Україні, винищувала українське населення зорганізованою голодовок) катастрофою. 13-го травня 1933 року покінчив самогубством життя Микола Хвильовий. Це був страшний удар для М. Куліша. Уговтавшись трохи він заявив своїй дружині: »Будь спокійна, я не зроблю того, що зробив Хвильовий. Я знайду в собі сили і буду боротися до кінця« (Куліш Антоніна: »Спогади про Куліша«, у книзі Куліш Микола — »Твори«, стор. 419).
У 1932-1933 році М. Куліш написав нову п’єсу »Маклепа Ґраса«, що її Л. Курбас поставив у »Березолі« восени 1933 року.
Щоб обминути »драстичну українську тему«, Куліш розмістив дію «Маклени Ґраси« в Польщі на тлі економічної кризи. Збанкрутований маклер Зброжек із своєю диявольською пристрастю грача, що пускає в гру не тільки чужу, а й власну смерть, — це основний стрижень дії.
Десятилітня дівчинка — жебрачка Маклена просить милостині, щоб не загинути разом з батьком із голоду. Для цього вона приймає пропозицію Зброжека вбити його за мізерну плату. На тлі гри демона і трагедії янгола, що мусить убити, виринає образ пропащого поета Падури, що спить у собачій буді, і грає на глиняному інструменті про самотню в світі душу.
ЦК партії наказав Курбасові перетворити »Маклена Ґраса« на »соц- реалістичний спектакль«. Курбас поставив »Маклену Ґрасу« у шекспі- рівському експресивному реалізмові, в дусі вітаїстичного світовідчування і необароккового стилю2".
Після кількох вистав спеціяльною ухвалою ЦК партії п’єсу »Маклена Ґраса« заборонено. Наркомат Освіти УРСР 5 жовтня 1933 року ухвалив звільнити Леся Курбаса від обов’язків мистецького керівника й директора театру »Березіль«, заборонено ввесь Курбасів репертуар і театр »Березіль« перейменовано на театр ім. Т. Шевченка, а новим мистецьким керівником призначено Мар’яна Крушельницького27.
Різною викладовою мовою, потрібно зараз же звернутись до
Звернутись до професорів та учителів вищих шкіл України, які володіють українською мовою, із закликом, аби зараз же переходили на українську мову, або принаймні відкривали паралельні курси українською мовою.
3. Просити Центральну Українську Раду звернутися до міністерства освіти і до вищих шкіл па Україні, аби всіляко улекшували читання курсів українською мовою.
4. Для проведення цих резолюцій в дію заснувати зараз же секцію вищої школи при Українськім Науковім Товаристві.
5. Центральну Раду просити взяти до уваги бажаність заснування шкільного відділу, поки не буде зформована Шкільна Рада України, і в розпорядження його дістати потрібні засоби від правительственних і місцевих самоуправ:
Для приготування учительських сил, для нагороджування українських викладів,
для творення паралельних катедр з українськими викладами.
6. Крім цих чотирьох катедр українознавства, що зараз дозволено завести у вищих школах, а саме — 1) історії України, 2) літератури,
3) мови та 4) права зібрані вважають потрібним зараз же, з наступаючого 1917-1918 академічного року, завести ще дві такі катедри, як
5) історії української етнографії з оглядом народної творчости та
6) історії української штуки.
7. Зібрані вітають замір Українського Наукового Товариства приступити до організування Української Академії Наук, як неминуче потрібного органу для розвитку українознавства і взагалі науки українською мовою.
8. В інтересах того ж розвитку українознавства, поставленого в такі неможливі обставини старим урядом, зібрані вважають неминуче потрібним:
Заснування або реорганізацію публічних бібліотек у більших містах України, щоб у них центральне місце дано українській літературі і українознавству,
перенесення на Україну архівних українських матеріялів з інших архівів і зібрання їх у національнім архіві України,
перенесення і зібрання в українськім національнім музеї предметів української старовини, які вивезені були до різних державних і публічних музеїв поза Україною.
(Передруковано з праці І. Крилова »Система Освіти в Україні (1917-1930)«, Мюнхен, 1956, стор. 21-24).
(Далі буде)
499
Але витривалий тарпан перебув лихоліття й вигинув до
Це була праця мистця-мезолітянина.
ПОВІСТЬ ПРО НАШ СТЕП ШИРОКОДОЛИЙ
467
Серед матеріальної спадщини неолітян-трипільців подибуються скульптурні зображення тарпана, наприклад, його голова на стійбищі біля села Сушківки і т. д. У багато пізнішу добу, за часів панування у наших степах скитів, тарпан був улюбленим об’єктом торевтичного мистецтва скитів, а на знаменитій Чортомлицькій вазі майстерно, з подиву гідною реалістичністю, показані сцени складної процедури приборкування тарпанів скитами.
Полювали на тарпанів і скити, і савромати та інші кочівники наших степів; пізніше — татари і запорожці. Отож, тарпанів винищували люди здавна, м’ясо їх було делікатесом у меню наших гурманів, як і кочівників. Цінилась і їх шкіра.
Микола Химич, у місячнику »Нові дні«, за квітень 1968 року, під заголовком »Як загинув останній тарпан?«, подав дуже цінні й цікаві, досі невідомі ширшому загалові, дані про життя й смерть тарпанів. Тому вважаю доцільним залучити в рамки моєї повісти його оповідання про тарпанів, про деякі характеристичні риси їх вдачі, призвичаєння та життя, яке закінчилося жалюгідною драмою.
На^>ва »тарпан« татарського походження і означає — »дикий кінь«.
Фотографій чи малюнків тарпана не збереглося. За однією версією, він був невисокий на зріст, міцної, м’язистої, але сухої, статури, густо- шестий, сіро-мишастої, з темними смугами на спині, масти, горбоносий ще більше, як теперішній »дончак«. За іншою версією, він мав довгого хвоста, ще за іншою — короткого. Грива в нього була коротка, наїжена, хоч і тут дехто твердив, що тарпан був довгогривий.
Поставлена на крутосхилі, вона добре вписується в лянд - шафт
Композицією мас до костринської церкви близький храм в Ужку, але в ньому домінує середня баня, а башта-дзвіниця над бабинцем мало різниться висотою від вівтарної. Якби зробити баню трохи нижчою — вийшов би типовий бойківський храм. Широке опасання охоплює будівлю навколо і м’яко переходить у покрівлю бабинця й вівтаря, завдяки чому нижній масив здається монолітнішим, на противагу йому вінчання бань має багато горизонтальних членувань. Незважаючи на маленькі розміри, церква виглядає досить статечною, тим більше, що вона стоїть на дуже гарному горбку. З бабинця в неф веде фігурна арка з дрібними вирізами-викружками. Майстер зважав на оптичне враження, зумовлене контрастом освітленого нефу і темного бабинця, що мас урочистий вигляд завдяки високій, з двома заломами, відкритій до зеніту бані. Гарний іконостас збагачує інтер’єр.
Недалеко звідси є село Гусне із невеликою Миколаївською церквою, де впадає в око вишуканість форм. Це теж тридільна триверха споруда, але галицького типу. Той хто будував її, дбав про сувору субординацію мас, тому в композиції храму, майже так само, як у церкві Параскеви в Буську, панує дуже широка, монументальних форм восьмигранна баня, до якої туляться невеликі квадратні в пляні бані.
Як бачимо, в цьому куточку Карпат стикається кілька шкіл українського дерев’яного будівництва. До описаного тут храму близька церква Миколая, Горішня, в Турці (перша половина XVIII стол.) з тією тільки різницею, що в неї всі три верхи квадратні, при чому бічні — з одним заломом, а середній — з двома. Це один з найдавніших зразків церков бойківського типу, що виник у XVII стол., можливо, під впливом мистецьких концепцій барокко. Адже прагнення порушити нерухомість мас, введення численних горизонтальних членувань при мальовничій світлотіньовій грі і є однією з ознак барокко. В логічному розвитку це привело до кристалізації типу храмів, в якому поєднались намагання
ПО УКРАЇНІ
451
Отже, постає запитання: чи можна історію народів оперти на
Коли це можливе, то існує імовірність, що з допомогою такої історії можна не тільки з’ясовувати минулі історичні явища, а й передбачати майбутні і, зокрема, совєтсько-китайську війну. Цьому присвячені тут останні чотири розділи цієї розвідки.
1. Кібернетика
Кібернетика — наука про загальні закони управління, яке е організацією і реалізацією засобів для осягнення мети Управління з’явилось разом із появою живих організмів на землі, бо тільки живі організми мають якусь мету. Без управління життя неможливе Таким чином кібернетика вивчає найістотнішу характеристику життя, що прита
манна всім живим організмам на землі, зокрема людині. Всі живі організми мають мету — вижити. Реалізація і організація засобів для досягнення цієї мети (себто управління, що його ці організми вживали і вживають) утворюють цілу різноманітність життя, яке існує на землі. Як бачимо, управління просякає ціле життя усіх живих організмів, зокрема людини. Твердження, що кожний живий організм має за мету вижити треба розглядати як кінцеву мету — продовження життя. У вищих формах живих організмів мету вижити досягається з допомогою проміжних засобів, що в деяких випадках можуть вести до смерти окремих індивідів але вона, ця смерть, допоможе вижити цілій групі.
Подамо кілька прикладів управління. В кактусів, що ростуть у пустелях, листя і стовбур покриті воскуватою плівкою, яка не дозволяє випаровуванню вологости з рослини і таким чином дає їй можливість пережити сухий період між дощами, що іноді тягнеться кілька років. Мета кактуса — вижити; воскувата плівка — реалізація засобу, щоб досягти цієї мети, себто — є елементом управління кактуса. Ведмідь перед великим снігом лягає у барліг на цілу зиму. Мета — пережити зиму, сон для ведмедя є засобом для досягнення цісї мети, отже знову це елемент управління. Кіт хоче впіймати пташку, що сидить на гілці куща. Він лягає на землю і починає повзти на животі до куща. Коли пташка дивиться у його бік, він не рухається, коли дивиться в інший бік — він повзе.